Хронос
В сучасній українській літературі деякі жанри представлені досить обмежено. Дуже мало авторів не бояться вийти за рамки усталених роками стереотипів рідної літератури і ризикнути. Але хто не ризикує – той і премій не отримує. Так само, напевно, думає і Тарас Антипович. Адже його роман-антиутопія «Хронос» не надто звичний жанр для України.
Сучасний читач має свої вимоги і побажання. Неймовірні і карколомні пригоди для нас написав Дюма і Сенкевич, хоррор – Стокер з Гоголем писали, з легкої руки Толкієна ельфи з хоббітами заполонили світ, а про кохання читати вже набридло. Хочеться чогось не такого! «А чого ж?» – запитують розгублені автори. Читач знизує плечима, мовляв: чи я знаю… І для того, щоб задовольнити непомірні читацькі апетити письменники створюють… нове майбутнє.
От про один з варіантів розвитку нашого світу і написано роман «Хронос»…
В якісь країні наступає 2040 рік. Технології стають на нову сходинку розвитку. А головна серед них – хрономат. Це майже іграшковий пістолетик, котрому під силу викачати з живої істоти час, відміряний їй для життя. Ну або додати трохи часу, звісно в когось його перед тим забравши. Ідея по суті чудова – хворі мають змогу пожити ще і вилікуватися, світ не втрачатиме геніїв… Злочинцям не обов’язково сидіти роками в камерах – цей час можна викачати з них за коротку мить.
Але чудовими бувають тільки ідеї. Реальність вона вже зовсім не така. Вона – реальна. Поступово до пристрою добираються корумповані можновладці, злочинці, ділки. Словом – всі, хто допомогу ближньому ставить на останнє місце у своєму списку життєво важливих справ. То ж у цьому новому світі Час стає дорогим задоволенням. Час крадуть, купляють, продають… Словом – вбивають, як тільки можуть.
Світ падає в хаос. Який саме? Корупція, злочинність, зради? Все це є і нашому світі, каже читач. Але не все так просто. Автор підготував для вас кілька сюрпризів. Ще кілька винаходів… Ще кілька загадок…
Чого вартий світ, у якому життя можна купити? Чого в такому світі варте саме життя? Правильно, нічогісінько. Воно – просто товар. А товар не має душі. Немає віри, моралі, високих почуттів, мрій, надій… Світ перетворюється в безкінечне «сьогодні». Всі живуть сьогоднішнім днем. І в цьому сьогоднішньому дні вони бояться удару в спину, бояться втратити свій час. А тому самі вирішують його красти.
Віра відступає, пасує перед натиском грошей. Адже навіщо йти в церкву, навіщо молитися, щоб Бог дав тобі прожити ще хоча б один день, якщо ти можеш купити місяць, рік? Нема грошей? Які проблеми – вкради. Чого ще боятися істотам, які підкорили Час? Небесної кари? Нема ніякої кари, нема ніяких вищих сил у світі, де люди так нахабно захопили Божественний промисел – життя – у власні руки. Були б ті сили, не дали б такого зробити. Не дали б розтоптати залишки моралі. Але вони просто відступили, опустити руки…
Світ поволі перетворюється на пекло. А всім байдуже… Чи не всім? Герої Тараса Антиповича не хочуть жити в такому світі. Вони ще знають світ до хрономата. Світ, у якому люди вбивали тільки власний час по власній волі. І крали час не так ганебно… А ще – жили стільки, скільки їм відміряно. В тому світі, до хрономата, час не був біологічним. Час був Божим…
Але як боротися проти Часу? Проти тих, хто думає, що підкорив Час, хоча просто потрапив у ще більшу залежність від нього? Як… стати володарем Часу?
Тарас Антипович пропонує разом з його героями пройтися лабіринтами хронозалежного 2040 року, шукаючи відповіді на питання, що так турбують нас у 2012 році. Адже, все таки, до 2040 не так і довго залишилося… Можливо, якщо уважно читати «Хроноса» він і не буде таким жахливим?