Про "Мед з дікалоном", війну і Камаєва

Війна… Що криється за цим словом? Танки, вистріли, безликі і безіменні «невідомі солдати», яким стоїть безліч пам’ятників, генерали і полковники, які видаються чимось (саме так – чимось) надто далеким від реальності і буденності?... Але може не тільки це? За цим словом приховані сотні тисяч людей, мільйони почуттів, мільярди слів. Ріки сліз, а не лише крові. Море любові, віри і надії,  які проводили людей крізь війни.

Та про цю сторону війни писати не хочуть. Мовляв, героїзму малувато. Де герой «всіх часів і народів», котрий і сам у полі, і так далі…

Але як виявляється таким героєм може стати простий фельдшер, котрий не побоїться виступити проти десятка озброєних солдат, і священик, який приховає втікача, і простий рядовий, що боротиметься за свої ідеали.

Хіба не так проходять війни? Тут, на землі, серед простих людей, а не лише в підручниках – стільки-то загибло, стільки-то танків і рушниць…

Саме така війна постає перед читачем на сторінках роману в новелах (на думку читачів), або (як написано на обкладинці) оповіданнях «Мед з дікалоном» Юрія Камаєва.

Автор занурюється у вир І світової війни і  національно-демократичної революції на теренах України 1918-1921 рр. Події розгортаються в середовищі простих людей – солдатів усіх воюючих сторін (більшовиків, махновців…), лікарів, простих селян, інтелігенції, духовенства. Однаково висвітлені як поривання до незалежності і боротьби, так і спроби заробити і спекулювати на війні. Описані благородні люди, які віддають життя за те, у що вірять («Марення»); люди, які прагнуть нажитися і що з цього може вийти («Політика»); благородні («Мед з дікалоном») і не надто («Втеча») люди; вірні ідеалам, навіть нехай і хибним, але до самого кінця вірні («Гандзя»); довірливі, щирі, справедливі, брехливі, зрадливі, злі… Люди…

Якщо вам не страшно зануритися у жахи війни, подивитися на неї і побачити не лише сухі статистики, а живі очі, обличчя; почути слова присяг, прокльонів, бойових кличів, благань і передсмерті крики, слова надії, любові, довіри і поваги, то Юрій Камаєв писав саме для вас.

Можливо, вам вдасться отримати з книги щось цінне для себе. Адже цей твір не зможе нікого залишитися байдужим до світу. Долі різних людей розкриваються на сторінках, одна за одною, проходячи перед очима. Як перехожі на вулиці, вони з’являються,  проходять поруч і зникають на завжди. Та може таке статися, що на сторінках прочитаєш щось саме для себе. Так, як побачивши на обличчі випадкового перехожого посмішку, посміхнешся сам, так і з подібними історіями – вони не минають непоміченими.

Когось Камаєв підштовхне до боротьби, когось зупинить, застереже від необдуманого вчинку, комусь підкаже рішення. А може, він написав це саме для вас? Адже у кожного є питання, що їх не можна залишати без відповідей…

Почитайте «Мед з дікалоном», за дивною назвою ховається справжній літопис душі. Почитайте, але будьте готові до різного…